П'ятнадцять способів втратити час на уроці

Організація початку уроку

1. Діти входять в кабінет по дзвінку. Ця ситуація, яка пояснюється вчителями необхідністю провітрювання кабінету, забезпечення безпеки школярів, підготовки кабінету до уроку і т.п., насправді є прямим марнотратством часу. Достатньо впустити дітей за 3 хвилини до дзвінка, тим самим дати їм можливість заздалегідь підготуватися до уроку, щоб заощадити ці хвилини.

2. Перевірка відсутніх. Мотивуючи таку дію необхідністю відзначити відсутніх, для порядку або з метою організації їм допомоги по вивченню пропущеного матеріалу, вчитель витрачає час даремно. Практика довела ефективність «рапортичок» - списку відсутніх, який веде староста класу. Перенести з нього інформацію можна під час самостійної роботи класу. Про порядок відпрацювання пропущеного матеріалу вчитель може домовитися з учнями один раз на початку року (система консультацій, електронний щоденник, інформаційно-освітній простір вчителя, листування по електронній пошті і т.п.). З'ясувати причини відсутності - турбота класного керівника.

3. Пошук чергових і приведення кабінету в порядок. Дані дії повинні здійснюватися на перерві і бути в числі загальношкільних вимог до чергування. Зауважимо, що збереження порядку в кабінеті - показник того, що діяльність дітей на уроці вчителем організована.

4. З'ясування причин запізнень ніякої практичної користі для досягнення завдань уроку не має. Крім того, виправдовуватися - для школяра досить принизливо. Учням, що запізнилися, можна запропонувати позачергову перевірку знань, індивідуальне навчальне завдання і т.п. Виховні ж бесіди проводяться на класних годинах і перервах.

5. З'ясування причин неготовності учнів до уроку не допомагає їм здобути необхідні знання. Відсутність підручника, зошита, лінійки може оперативно усунути вчитель, а прогалини в змісті ліквідуються засобами, зазначеними в пункті 2.

Актуалізація знань

6. Ворожіння над журналом: «Хто піде до дошки»? Відверте знущання над дітьми та часом уроку; показник того, що вчитель недостатньо якісно його спланував. Завдання даного етапу уроку - НЕ діагностика підготовленості конкретних учнів, а актуалізація знань і способів діяльності, які будуть необхідні на даному уроці.

7. Опитування за змістом, яке не використовуватиметься на поточному уроці, не працює на досягнення його цілей. У той же час супутнє повторення давно вивченого матеріалу підвищує ефективність уроку.

8. Виклик для відповіді дітей, які не підготовлених до уроку або які не вміють добре говорити. Відповідати публічно можуть ті, хто може. Закликати до публічного виступу непідготовленого школяра - неефективно. Дитина виставляється перед класом не з кращого боку, що впливає негативно не тільки на її самооцінку, а й на ставлення цього учня до вчителя і до предмета. Таким дітям необхідно надати можливість відповісти вчителю «віч-на-віч» (наприклад, під час групової роботи класу) або попередити його заздалегідь про майбутній виступ перед класом з конкретного питання. Робити повідомлення повинні ті, кого слухають. Тільки в такому випадку зміст виступу буде працювати на досягнення цілей уроку.

9. Вимоги вставати для виголошення репліки в процесі бесіди, для відповіді на питання, що передбачає однозначну відповідь; виходити до дошки, щоб показати на мапі, схемі, зображенні один об'єкт. Встати, сказати слово і сісти - це не гімнастика, це напруга (потрібно сидіти на краю стільця, що не рухати його по підлозі і т.п.), до того ж вельми марнотратне за часом. Стоячи вимовляються невеликі монологи; вихід до дошки повинен передбачати завдання, що виправдовують переміщення учнів по класу і пов'язані з ними витрати часу, наприклад, показ об'єкта з коментарями.

Вивчення та закріплення нового навчального матеріалу

10. Включення в зміст уроку інформації, відсутньої в освітній програмі. Другорядний матеріал поглинає час, необхідний для закріплення знань і способів діяльності, що становлять обов'язкову частину освітньої програми. Весь цікавий додатковий матеріал може стати предметом вивчення в рамках позаурочної діяльності.

11. Будь-які дії вчителя або учнів, які передують завданням і результат яких не перевіряється. В даному випадку порушується елементарне вимога дидактики до організації навчальної діяльності: завдання → діяльність учнів → перевірка результату виконання.

12. Відсутність чітких, конкретних інструкцій до завдань, які не вимагають самостійного складання алгоритмів їх виконання. Найчастіше учитель просить учнів зробити висновок за підсумками роботи, але не пояснює, про що повинен бути цей висновок, що ускладнює і віддаляє в часі отримання бажаного результату. Чим чіткіше сформульовано завдання, тим менше часу потрібно на його виконання і тим якісніше результат.

13. Економія часу на якісному відпрацюванні обов'язкового вмісту в ім'я 100%-го виконання плану уроку призводить до прогалин у знаннях учнів, що потребують в подальшому додаткових тимчасових витрат на їх ліквідацію. Раціональний вихід - відпрацювати нехай менший, у порівнянні із запланованим, обсяг програмних знань і способів діяльності, але зробити це якісно. Завдання, які не вдалося вирішити на даному уроці, будуть вирішені на наступному. При цьому їх не можна перекладати на плечі учнів, задаючи не вивчене на уроці додому для самостійного опрацювання.

14. Запис у зошити інформації, яка є в підручнику. Якщо і записувати, то своїми словами (так, як зрозумів), з подальшою перевіркою і корекцією. Набагато більш ефективні схеми, які можна використовувати в якості зорових опор при усних відповідях.

15. Креслення складних таблиць, схем забирає час, призначений для досягнення завдань уроку. Заздалегідь заготовлені графічні форми, призначені для заповнення, дозволяють значно економити час.

Джерело