Пограймо в кубики!

Кубики Рорі, або Rory’s Story Cubes, у 2004 році вигадав ірландський тренер з креативного мислення і творчого вирішення проблем Рорі О’Коннор. А вже у 2011 вони стали лідером продажів на сайті Amazon.com у категорії «Ігри та іграшки». І хоча задумувалися кубики як інструмент пошуку нестандартних рішень для дорослих, згодом їх почали застосовувати і для навчальних ігор з дітьми.

Існує багато наборів по три кубики Рорі в кожному: «Звірі», «Медицина», «Космос», «Кам’яний вік», «Казки», «Порятунок», «Спорт», «Середньовіччя» та інші. А також серії з дев’яти кубиків: «Дії», «Подорожі», «Фантазія», універсальні. Розглянемо, як гра може допомогти вчителям урізноманітнити свої методи викладання.

Так як же користуватися цими кубиками? Ну, по-перше, їх можна використовувати за призначенням – для створення  історій. Для прикладу візьмемо групову роботу з дітьми. Сенс вправи - створити одну спільну історію. Ми придумуємо історії назву, і починаємо створювати її з слова «ОДНОГО РАЗУ...». Кожна дитина по черзі дістає кубик з коробки (або мішечка), і з його допомогою, спираючись на зображення на одній з граней кубика, доповнює історію. Цікаво, що чим молодші діти, тим цікавіше з ними грати в цю гру, адже малюки більш розкуті, і фантазія у них працює краще. Старші більше замикаються і соромляться. Така гра допомагає розвинути усне монологічне мовлення, тренує лексику: можна давати завдання міняти слова на протилежні за змістом для більш просунутих учнів (сміється-плаче, тримає-упускає і т.д.), а також придумати якісь свої цікаві «ускладнення».

Можна складати історії зовсім по-іншому. Для цього на шматочках паперу можна  надрукувати такі слова:

«Хтось» = головний герой 

«Хотів» = що вони хочуть 

«Але» = якою була їхня проблема? 

«Тоді» = що вони робили, щоб вирішити свої проблеми? 

«В результаті» = як же вони вирішують проблему або як же закінчиться ця історія?

Поруч з кожним словом ставите кубик, і починаєте складати історію. Чому ми саме пишемо або друкуємо слова на папері? Тому що поєднання слів і картинок активує обидві півкулі мозку, і робота виходить більш продуктивною.

А можна складати історії навпаки - тобто починати історію з кінця, наприклад, зі слів «і жили вони довго і щасливо» і поступово рухаючись до слів «одного разу».

Крім того, можна, наприклад, дістати кубик, скинути його і, дивлячись на зображення, придумати 10 слів, які його характеризують або 10 дій, які можна зробити з предметом, зображеним на картинці.

Ми спілкуємось за допомогою слів, але думаємо образами чи малюнками. Гра «Кубики» використовує зв’язок між зображенням і словами, допомагаючи нам придумувати і насолоджуватися неймовірними історіями.

На уроках

Кубики можна застосовувати на уроках з будь-яких предметів. Помістіть їх у непрозорий мішечок чи капелюх. Кожна дитина витягує один кубик та обирає котресь із зображень на ньому для обговорення.

Запропонуйте учням використати малюнок та асоціації, які він викликає, для відповіді на запитання. Наприклад: «Яку книгу мені нагадує намальоване на кубику? Кого з вчених чи письменників? Яка історія життя цієї людини?», «Яку країну з тих, що ми вивчали на географії, нагадує малюнок? Де я хотів би побувати та чому?», «Якою я бачу школу майбутнього? Який предмет з тих, що в ній має бути, нагадує зображення?», «З якою темою з біології асоціюється кубик?», «Яку історичну подію нагадав малюнок?».

Який ефект?

Дитина відпрацьовує навички імпровізації та гнучкість мислення, коли поєднує обране зображення і свою відповідь. Окрім цього, індивідуальні відповіді допомагають дітям закріпити адекватну самооцінку. Адже учнів запитують, слухають та ставлять їм уточнювальні запитання. Також гра допомагає дітям подолати невпевненість у собі. Бо учні засвоюють матеріал через гру, у комфортний для них спосіб.

Під час класних годин

Кубики Рорі можуть стати в пригоді класним керівникам: під час класних годин чи після екскурсій, шкільних конкурсів та інших знакових для учнів подій.

Передайте кубики дітям і запропонуйте по черзі кожному обрати те зображення, яке буде його власною відповіддю на запитання: «Що мені найбільше запам’яталося з нашої екскурсії?», «Що сподобалося з виступу однокласників, які взяли участь у конкурсі чи святі?». Або просто: «Який у мене зараз настрій?».

Існує також варіант для колективного застосування кубиків. Для цього поділіть клас на групи по дев’ять учнів. Кожен отримає по одному кубику з набору. Попросіть когось з міні-груп кинути кубики на парту. Так вибудується дев’ять зображень, на перший погляд не поєднаних між собою. Запропонуйте дітям скласти кубики в певній послідовності так, щоб розповісти смішну чи страшну гостросюжетну історію. Про підготовку до контрольної, спільну поїздку в інше місто, події навчального семестру, що запам’яталися найбільше.

Який ефект?

Дуже важливо давати дітям можливість говорити про свої почуття. Не всі діти можуть цілком усвідомити запитання «Як ти почуваєшся?». А от про настрій чи власні враження говорити простіше. Коротенькі, навіть 20-секундні відповіді вчать дітей основам культури почуттів. Водночас це навчає учнів слухати інших, співпереживати та вибудовувати безоцінкове ставлення до емоцій інших людей. І, звичайно, вправа допомагає згуртувати клас.

Під час мозкового штурму

Мозковий штурм, або brainstorming, — це те, для чого і були створені кубики Рорі. Тож не варто нехтувати цією властивістю методики. Запропонуйте класу сісти в три кола, роздайте кожній групі по набору кубиків і поставте перед ними чітке завдання: вигадати номер чи сценарій для шкільного конкурсу, продумати відеоролик-презентацію класу.

Після того як діти переглянуть зображення на всіх сторонах кубика, можна почати обговорювати ідеї, пропонувати варіанти вирішення завдання. Також треба, щоб у кожній групі хтось одразу нотував ідеї, цінні зауваження та коментарі.Завдання для Вас-обрати по 3 кубики  із мішечка і скласти невеличке есе на тему «Мій ідеальний відпочинок».

Який ефект?

У школах діти нечасто мають змогу освоїти такий формат співпраці, як дискусії в міні-групах, тому це буде цікавим експериментом. Такі ігри також дозволяють розвивати гнучкість та вміння домовлятися. Із кожною наступною спробою зростає впевненість дітей у власних сильних сторонах. За допомогою візуальних інструментів мозок починає шукати нестандартні рішення й тренується пристосовуватися до нових умов.

До того ж ті діти, які зазвичай не дуже активні на уроках і лише зрідка висловлюють свою думку, включаються в груповий процес, почуваються частиною колективу. Крім того, вони вчаться висловлювати принаймні найпростіші ідеї, адже головна вимога — кожному сказати мінімум по реченню.

Під час важливих розмов

Трапляється, що дітям немає з ким обговорити події, які відбуваються в країні чи місті. Але це не означає, що вони перестають їх цікавити, викликати тривогу чи здивування. Тож необхідно навчити дітей висловлюватися на актуальні теми.

Перемішайте всі наявні кубики в одному мішечку чи капелюсі та запропонуйте обговорити той, що є відповіддю на запитання: «Яка з останніх подій в Україні чи світі викликає у мене подив?».

Також методика допомагає у профорієнтації. Нехай кожен обере те зображення, яке відповідає на запитання «Що я вмію робити найкраще?».

Можна запропонувати обрати кубик, що асоціюється з одним зі слів: «кар’єра», «щастя», «освіта». Нехай діти пояснять, що вони вкладають у ці слова і чому саме цей кубик обрали.

Який ефект?

Завдяки таким іграм у дітей з’являється площина для дискусій. І не лише для тем, обмежених певними дисциплінами. Це дуже важливо, щоб виховати мислячих особистостей. Такі методики розвивають критичне мислення, допомагають краще зрозуміти себе та однокласників, зближують дітей.

Величезна перевага цієї гри в тому, що правил може бути скільки хочете і ви напевно придумаєте якийсь свій спосіб гри. В цьому і суть Кубиків Історій, що вони виступають як би інструментом, приводом, стаючи на другорядне місце, а люди грають в них будуть на першому. Для порівняння, впевнена, що ви грали в Монополію - там гра і правила майже повністю пригнічують ініціативу і здатності гравців. Все залежить від значення кинутого кубика. Тут все навпаки - будь-яку картинку можна трактувати 100 різними способами, а вже комбінації картинок завжди зв'яжуться в абсолютно різні розповіді у різних людей. Тому що так працює наш мозок!

Він чудово пристосований пов’язувати речі між собою. Це найприродніший спосіб пізнання світу для нас.

Л.В.Станкевич

керівник творчої групи "Інновації в освіті",

вчитель початкових класів